Україна. Мої одкровення

Власне, я просто задумався. Кожного дня встаєш, ідеш на навчання або на роботу, маєш гроші, витрачаєш; інколи відчуваєш себе трохи втомленим, трохи самотнім - і тоді треба щось робити, знов кудись іти. Аби знов усе було у звичному русі.
Але, маючи багато інтернет-друзів з закордону, видно - це ж є нормально. Нормально думати про майбутнє, про своїх дітей, яким треба надати добру освіту, запропонувати їм якісь, скажімо так, благородні погляди на життя. Важливо й самим не вмерти від голоду, тож шукаєш можливість жити краще, легше.
Та ніде серед моїх друзів не стоїть так актуально питання про Батьківщину, як в моїй країні. Я і будь-хто інший, я міг би продовжити вчитися та працювати, підніматися по кар*єрній драбині, одного дня зупинитися, а потім ще пожити вже у власне задоволення. Але от біда - не знаю як для Вас, а для мене обов*язково настане момент, коли захочеться десь в самому кінці тунелю повернутися і подивитись, що ж я такого зробив для цього світу? Невже всі ми піклуємося лише про те що самі й створюємо й залишаємо після себе - дітей(про гроші, нерухомість, акції навіть згадувати не хочу)?
І тут воно з*являється, величне і невід*ємне - Батьківщина. І я просто не можу зрозуміти тих людей, які кажуть - шо ж це за така фігова країна, де корумпована влада, де вибори нічого не дають, де зарплатні маленькі, а податки великі. Можливо, все це й так, і я не буду полемізувати, однак такі слова наштовхують мене на думки, що, якщо політики не можуть змінити країну краще, то така задача залишається нам. Невже нам так важливі ті 450 голосів, коли нас самих в тисячу разів більше?
І справа не в тому, що робити, а в тому як думати, як відноситися. Як пріоритетизувати своє відношення до Батьківщини. Коли мені ще було 16, я був настільки зелений, що мої думки були зосереджені на тому, що, от - піду на фізику, а там запропонують гарну роботу, і буде все тіп-топ. Але яка буде користь від того державі? Чи Ви можете зараз назвати поточних перших фізиків України? Хіба в нас нема інших проблем?
І я змінився. Я не зміг жити з думкою, що моє ремесло стане даремною втіхою власному самолюбству. Я не хочу бути прикладом для інших, тим паче, не хочу інших спонукати до конкретних дій - лише для думок. Я не хочу, аби цей текст читали лише такі ж патріоти як я і думали:"Наш чувак!", я хочу лишень зрозуміти, чому у такої великої кількості людей вистачає самовпевненості стояти на своєму, плювати на Батьківщину і думати лише про себе? Невже не вистачає власної клепки, аби сісти і задуматись, а якою є ваша власна думка, а не користатися батьківськими, вже ж мабуть напевне застарілими кліше та формулами?
І я от кажу - проблема це, серйозна проблема. Але насправді мене оточують багато людей, які досягли серйозних успіхів, достатніх, аби вже дозволити собі замовити пару раз на місяць піццу додому, придбати декілька ліцензійних ДВД та книжок у гарному плетінні і при тому ще й сплачувати рахунки за ренту. Отже, країна рухається вперед, надає можливості, і здається, що варто лише трохи підлаштуватись під цю динамічну реальність. Але ж все одно чогось не вистачає. Можливо, українського щебету з вуст кондукторші бальзаківського віку в тролейбусі; україномовних лекцій з теорії поля; знання не тільки першого, а й третього куплету нашого гімну. Здається, це все таке не суттєве, і раз плюнути аби це зробити - тпху.
Але ж поки не працює.

Злочин: секс із ровером

Я в шоці. Нема слів.
Один чоловік був занесений в британський список сексуальних маньяків після того, як його було застано за здійсненням статевого акту із велосипедом. В минулу середу на суді Роберт Стюарт був визнаний винним у злочині на сексуальній основі в окружному суді Ейру, південний захід Шотландії. Судовий виконавець Гейл Девідсон описала події, за яких було скоєно злочин, наступними словами:
- Прибиральники з обслуговування готелю, де знаходився містер Стюарт, постукали у його двері декілька разів. Але відповіді не було. Вони використали власний ключ аби відкрити двері, і виявили звинувачуваного, одягнутого в одну лишень футболку. Підсудний тримався за велосипед і робив бедрами поступові рухи вперед і назад, що були схожі на симуляцію статевого акту.
Обидва свідки, глибоко спантеличені і шоковані, покликали менеджера, який негайно звернувся в поліцію. І хоча містер Стюарт був занесений у реєстр збочинців, слухання по його ділу продовжиться лише через місяць. А взагалі він не перший, кого було звинувачуваного у сексі із неживою істотою. Електрик Карл Уоткінс був відправлений у в*язницю в 93-му році в Реддітчі за статевий акт із... тротуаром.

Читаючи цю статтю, я думав - невже таке могло трапитися в Англії? Хіба ці так звані збоченці заважають суспільству? Блукаючи далі джерелом(британська Дейлі Телеграф) натикаюся на блог однієї з журналісток. Вона пише:
"На обідній перерві ми всім офісом обговорювали цю новину. Тепер я знаю, що чоловіки можуть займатися сексом з чим завгодно, але з велосипедом?
- Хіба це не боляче? - спитав одмн з моїх колег, представників чоловічої статі. Але потім ми дійшли висновку - якщо він хоче мати секс з велосипедом, нехай має; чомусь хтось має заважати йому в цьому? Тим паче що він наодинці зі своїм байком у закритій кімнаті. Якщо бути відвертою, то на місці менеджера я б закричала і втікла, а потім подумала - мабуть, той хлопець був сконфужений словами когось, хто сказав йому, що цей місцевий велосипед готовий переспати з будь-ким.:-)"

Інколи я думаю як гарно жити в Україні. Звичайно, є свої плюси і мінуси, але хоча б можна нормально переспати із власним велосипедом.

Хлопець з Мого Будинку

В Нью-Йорку, де девять мільйонів людей живуть і використовують усі можливі технології зв*язку, починаючи від домашніх телефонів і закінчуючи системами миттєвого обміну повідомленнями, я вибрала найстаріший вид спілкування. Я пишу цидулки хлопцю, якого зовсім не знаю.
Вперше я побачила його в холлі свого будинку - високий, зеленоокий, з кучерявим волоссям, він посміхнувся і був схожий на молодого, ще тоді сексуального Тома Хенкса. Декілька тижнів тому, вранці, він виходив з будинку на ранкову пробіжку, а я якраз вигулювала свого собаку, і ми тоді ще привіталися. Годиною пізніше я йшла на роботу а він повертався з пробіжки, і я спитала його:
- Ну як воно? - звичайно, не найкраще питання. Але він відповів:
- Чудово, - і ми розійшлися по своїм справам.
А потім, вже цього тижня, я йшла зі своїм другом, знову вигулюючи собаку, і я знову побачила Хлопця з Мого Будинку. Ми привіталися, і решту нашого шляху до наступного кварталу ми з другом пліткували про нього так, наче були якимись підлітками. Ми дійшли висновку, що я маю щось-таки робити з цим. Але якщо я залишу йому повідомлення, які будуть шанси того, що він його помітить, сприйме на власний рахунок?
Тому я зібрала усю свою волю в кулак, і написала йому записку. Не знаючи навіть його імені та номеру квартири, я приліпила її до внутрішньої сторони вхідної двері будинку. Я вирішила, що не буду писати про себе. Бо якщо я напишу в записці хто я - невисока, довге волосся з червоним відтінком, вигулюю щодня сенбернара - тоді мені стане соромно дивитись в очі кожному моєму сусідові. А мені ж ще цю квартиру знімати як мінімум вісім місяців.
Я написала:
"Хлопець, який заходив в будинок коли я виходила однієї з ночей - ти мені сподобався. Хочеш чогось випити зі мною? Напиши відповідь."
В мене паморочилася голова. Наче підліток, я не могла думати ні про що інше, окрім нього. Два дні не було ніякої відповіді, тільки вся та ж моя дурнувата записка на вхідних дверях будинку. Але на третій день під моєю нотаткою з*явилася ще одна:
"Я би хотів знати більше. Висока, низька? Довге волосся, коротке? Що-небудь незвичайне?"
Я хотіла написати, що він добився свого, що я вже планувала не тільки нашу першу спільну випивку, а ще й перший танець в будинку реєстрації шлюбів(але ж дивні ті американці). Але я знала, що краще замовкнути.
"Одного разу я спитала тебе: "Ну як воно?" і постріляла очками. Пригадуєш?"
Декількома годинами пізніше я збігла сходами як навіжена, однак на дверях не було жодної записки - взагалі! Думаю, це могло трапитися через декілька можливих причин.
1. Відповідь написав не той хлопець, і зрозумівши, що він помилявся, забрав обидві нотатки.
2. Один із тих ненормальних, що ходять по квартирам та постійно щось пропонують купити, просто ненавидить усе, що зв*язане з коханням, тож може він зірвав ці об*яви. Хлопець з Мого Будинку ніколи не побачить моє повідомлення; ми ніколи не зв*яжемося і обидва помремо в одинацтві.
3. Хлопець з Мого Будинку забрав мою нотатку, впізнав мене і тепер сидить у власній кімнаті і вирішує, як то просунути мені під двері разом із любовною запискою букет власноруч назбираних квітів.
На цих викідних я читаю нову цікаву книжку, вже купила нове кашне, вчуся правильній ході і очікую нового кохання...

За матеріалами американського часопису МаріКлер

Operator Please

Нарешті повернувся із творчої відпустки. Отже, продовжимо нашу захоплюючу роботу!
Австралійська група Operator Please увірвалася в міжнародний шоубіз своїм хітом "Just a Song About Ping Pong" буквально декілька місяців назад. Хто би міг подумати, що група підлітків, які, мабуть, ще й шкіл не позакінчували, вже будуть виступати на концертах і випускати альбоми!
Але по порядку.
На початку 2005 року Аманда Вілкінсон набрала людей для власної групи Operator Please, аби перемогти у шкільному конкурсі "Битва музбендів". Це були:
- Тім Командор(барабани)
- Сара Гардінер(клавішні)
- Ешлі Макконел(баси)
- і родзинка групи - скрипачка Стефані Йоске, яка, правда, потім була замінена на класично вивчену Тейлор Хендерсон(боже ну яка гарнюня!). "Після років навчання гри на скрипці стає сууупер нудно. Тож коли мені подзвонили із пропозицією приєднатися - я не відмовилася. Чесно кажучи, скрипка у такій музиці - я думала це жарт. Але пішло нормально."
Після перемоги ця група з п*яти членів віком 16-19 років задумалася, а як би то їм розкрутити щойно створений власний міньйон(альбом на декілька синглів) "On The Prowl", і стали виступати в місцевих пабах та клубах(аналогічно нашому андеграунду). Коли сингли з другого міні-альбому "Cement Cement" зазвучали на Австралійському молодіжному радіо, до Operator Please прийшла справжня світова популярність, яка і дала їм змогу укласти контракти з відомими нью-йоркськими та лондонськими звукозаписними студіями.
Не дивлячись на тільки-но розпочату стрімко зростаючу кар*єру, група вже має багато нагород - "найприкольніша група"(TV Hits), "наша нова улюблена група" і "щось, що от-от вибухне"(блог Перця Хілтона).

- Я пам*ятаю, як проходила наша перша репетиція. Ми зібралися у мене вдома, і підключили шість підсилювачів. Грали тільки на гітарах, а в мене не було мікрофона, тож мене майже не було чутно. Однак я не довго співала, бо невдовзі вилетіли всі пробки і "електрика скінчилась"! - розказує Аманда Вілкінсон. - Знаєте, все це досі незвично розуміти. Ми навіть не очікували такої шаленої популярності, та й зараз просто виступаємо з концертами, і радіємо коли людям подобається наша музика. Але взагалі-то я вірю, що аби щось мати треба сильно попотіти. І ми дійсно тяжко працювали! Тож дуже прикольно що комусь це сподобалося.
Жанр: інді-рок(індивідуальний рок)
Міні-альбоми: "On The Prowl", "Cement Cement", "Just A Song About Ping Pong"(версія для Британії та Австралії). Всі три альбоми можна знайти в інеті вказаними нижче методами(дивись Пошук музики). Власне, я сам їх маю на одному CD в музичному форматі. Звертайтеся до мене через мейл, аську - зроблю копію ;-)

Власна стаття Сущука Максима.

Гавкун

12 вересня
Я побачив сьогодні собаку, який мені сподобався. Гуляв на 14й вулиці, і помітив, як він йшов через дорогу. А потім встав навпроти церкви(не знаю, чи був той собака релігійним... ну так чи інакше, він таким не здавався), і прислухався до вітру. Раптово підняв вуха, насторожився і звернув увагу на хлопця, який вигулював свого малого цуценяту. Гавкун, що мені сподобався, підбіг до них і почав їх обнюхувати. Хлопець посміхнувся і погладив його за вухом а потім потріпав по голові рукою, доки той продовжував знайомство із цуциком.
Чому для цього хлопця це так просто - взяти і погладити чужого собаку? Можливо тому, що в нього теж є собака, тому він не соромиться і не нервує, будучи поряд із іншими псами. Він не думає про те, що має справити гарне враження на них. Я був упевнений, що мій гавкун сприйме це як трохи грубий жест з боку хлопця, однак він зовсім не видавав подібних емоцій. Таким чином, я зовсім розчарувався і вирішив сьогодні не говорити йому просте "Привіт!". Подумав, що буде жалюгідно, якщо я підійду і стану поруч, очікуючи, доки той хлопець закінчить пестити собаку. Тому я просто пішов.
Пізніше я повернувся, щоб перевірити, чи залишився там мій Гавкун, але його там не виявилось.
17 вересня
Чим більше я думаю, тим більше впевнююсь, що міг би стати гарним другом для того собаки. Я просто чудово вмію кидати палиці, і, клянуся Богові, я би грав з ним кожного божого дня доки ми обидва би не втомлювались. Я не багатий, але я міг би собі дозволити купувати собаці їжу та ліки. Я шукав цього собаку, бо був як ніколи впевнений, що коли його побачу, я, без сумніву, піду й познайомлюся з ним.
20 вересня
Я знов бачив того собаку. Він ніс повідець у роті, і з вухами, загнутими назад, рухався по 14й вулиці, винюхуючи якийсь слід. Я перетинав вулицю, коли помітив його, і я дійсно хотів піти і попестити його трохи, і розповісти про свої почуття, але я встав наче паралізований. Що я мушу йому сказати? Можливо треба спробувати трохи з ним пограти, посвистіти і дати йому понюхати руку, або відразу сказати йому правду?
"Я дійсно хочу бути твоїм другом, песику, і хочу забрати тебе додому, помити і нагодувати, а потім бігати з тобою по подвір’ю на протязі усього життя".
Але гавкун мене б мабуть не зрозумів, а я б виглядав дурнем. І я просто стояв там, як завше дивлячись на собаку, що зникав, повертаючи на іншу вулицю.
26 вересня
Я знаю багато з вас зараз це читають і питаються: "Що ти такого особливого знайшов у тім собаці, що так через нього переживаєш?"
Якби ви подивились в його очі, ви б мене зрозуміли. Він має найвиразніші очі, і вони завжди трохи сумні, наче просячи, аби хто-небудь взяв його за передні лапи і пішов з ним, начебто танцюючи.
А ще мені подобається, як цей собака себе подає - він такий гордий, незалежний. Інколи він носить із собою повідець, однак завжди тримає його у роті, наче він сам собі хазяїн. Часом мені здається, що, можливо, зараз він йде собі додому, і живе там сам, сплачує рахунки за житло, відносячи гроші в роті прямо в ощадбанк. Він виглядає таким розумним і милим, але на обличчі в нього завжди є відтінок смутку, і кожного разу, коли я бачу, як він сам йде по вулиці, я думаю, що міг би приєднатися до нього, і ми йшли б у ногу до його невеличкого житла, і я б допоміг йому дістати їжу з верхніх полиць, до яких він не може дотягтись через свій малий зріст.
Я просто відчуваю, що я не стану щасливим, доки не знайду в собі сил піти і познайомитись із цим собакою.
30 вересня
Сьогодні я майже заговорив із моїм Гавкуном. Просто тинявся вулицею, як я це часто роблю, і раптово побачив собаку. Він виходив із-за садильного будинку, і раптово мене кинуло в холодний піт. Я цілу годину думав, що і як я йому скажу, коли таки його зустріну, і тепер цей собака був прямо навпроти мене, що я мусив робити?
Я глибоко вдихнув повітря і попрямував до собаки, і коли я вже був на відстані витягнутої руки, щось всередині зупинило мене, і я не зміг. Собака дивився на мене зо хвилину своєю симпатичною мордою, а потім повернувся у пошуках джерела нового запаху.
Чому я так соромлюся, коли знаходжуся поряд із цим собакою? Я розмовляв із мільйоном псів, давав їм солодощі і дружньо хлопав по спині, але цей був іншим, і мені важливо, щоб усе пройшло ідеально. Чого я боявся? Чи може собака відмовити людині? Я не знаю.
5 жовтня
Цікаво, що він зараз робить. Інколи я гадаю, чи потрібні йому прогулянки? Сьогодні я, насвистуючи і копаючись у кишені у пошуках ключів міркував, що було б добре, якби мій Гавкун прибіг до мене і попросив піти на прогулянку.
Я розповів про свого Гавкуна другові, але він, схоже, так і не зрозумів, наскільки це є важливо для мене. Я зізнався, що я соромився його попестити, а він сказав: "Це ж усього-на-всього собака!" З однієї сторони, він був правий, але він просто не міг знати, які я маю почуття. Він сказав, що просто я сором’язливий, і я змінюся коли виросту. Але ж на це можуть піти роки. А якщо до того часу собака помре, і я втрачу свій шанс?
7 жовтня
Сьогодні я їхав з татом з овочевого магазину в його машині, і ми проїжджали через той майданчик на 14ій вулиці, на якому я провів так багато часу, спостерігаючи за навколишнім світом. Я відчував, що моє серце зупиниться, якщо я побачу свого Гавкуна, тож я намагався сидіти з заплющеними очима, доки ми їхали по цій вулиці. Але коли ми зупинилися перед світлофором, я випадково відкрив очі і побачив його.
Я попросив батька трохи зачекати, і мені довелося пояснити, що я хочу хвилинку подивитись на цього собаку. А він сказав щось на кшталт: "Нащо тобі цей бісів пес? У нас таких сотні в районі" Все що я міг відповісти, було:
- Не таких як цей, тату.
Але він зупинив машину на узбіччі і сказав:
- Добре, йди пограй зі своїм собакою, але швидко.
- Ні, ні! Продовжуй їхати, він мене побачить!
13 жовтня
Я знов побачив того собаку. Він виглядав таким щасливим! Грав із іншим собакою, вони казилися і займалися усілякими пустощами, наприклад, дерлися за літаючу тарілку. Я не знаю, кому вона належала, але мені подобалось думати, що мій Гавкун приніс її зі свого житла.
Я відчув, що трохи ревную через те, що хтось інший грає із моїм улюбленим собакою, але потім я відчув провину. Невже я хотів, аби собака був сумним лише тому, що я не той, хто робить його щасливим? Якби я дійсно за ним наглядав, чи не все одно б мені було яким чином він щасливий? Думаю, я просто був ображений на себе, бо не розповів собаці про свої почуття.
17 жовтня
Я пообіцяв собі, що поговорю із собакою сьогодні ж, інакше більше ніколи не піду на 14у вулицю. Я взяв бісквіти і пішов на своє звичне місце біля церкви. На мій подив, собака вже був там, наче чекаючи на мене. Ми зустрілися поглядами, і собака, який мені подобається, почав наближатися.
Заїкаючись, я промовив: "Привіт, собацюро..." і дав йому солодощів. Гавкун обережно взяв бісквіт із моїх рук і поклав біля моїх ніг. Потім промовив щось на кшталт "Гарф", и швидко побіг геть.
Я зрозумів, що це був кінець.


Цю історію я прочитав на SomethingAwful.com, і вона мене так зачепила, що я не втримався і виклав її тут. Зараз я веду перемовини з автором, бо хочу дізнатись, чи це є літературний твір чи власні переживання. В інтернеті, де кожен намагається зацікавити інших власною особистістю, такі публікації, щирі, відверті, нехай можливо трохи несерйозні - велика рідкість.

5 найгірших сайтів року

Я свідомий того, що інформація є трошки застарілою(січень 2007), однак для мене вона виявилася досить резонансною. Тим паче, що ці сайти й надалі продовжують розвиватись і є дуже популярними! Читайте далі!

1. eHarmony.com
Черговий, здавалось би, з великої множини сайт для знайомств. Однак відомий він тим, що при пошуку другої половинки використовує сучасні "наукові" підходи, таким чином досягаючи великої ймовірності того, що клієнт дійсно знайде саме те, що шукає, і навіть краще. Працює такий аргумент за рахунок вузько-орієнтованих складних питань. На початку 2006 року eHarmony вже начебто звів 16 тисяч пар, принаймні, про це голосили результати інтерактивного опитування. Це має означати, що кожного дня 90 людей знаходять свою долю на цьому сайті. Однак якщо на інших сайтах людина шукає свою половинку керуючись світлинами та інформацією у профілі(так як роблять це у нас, і це працює, тому що таким чином легше відсіяти тих, хто видає себе за іншого) то на eHarmony ти мусиш спершу відповісти на 436(!) питань а потім ще й заплатити щомісячну ренту(21-60$) за користання сайтом. Уявіть, якою буде ваша реакція, якщо вбивши стільки часу, ви отримаєте зовсім не те, чого очікували? Компанія радить - продовжуйте пошуки - тобто більше часу проводьте сайті і не забувайте сплачувати за користування щомісяця! А ще сайт виступає за дискримінацію геїв.

2. Evite.com
Evite.com - сайт, на якому можна зробити симпатичне запрошення на власну вечірку, свято чи концерт. Це нормальний сайт, в якому є дійсно потреба, але він такий незручний! Він просто кричить про те, щоб його переробили. Коли я писав статтю, я боявся, що за півроку його таки переробили - ан ні, власноруч перевіряв. Конкуренція збільшується, і інші сайти пропонують більшу гнучкість інтерфейсу та керування контентом, а Evite.com стоїть на одному місці. Трохи невміле запозичення модних віянь сучасного інтернету робить сайт досить неповоротким. Світлини про вечірку можна викласти тільки після того, як івент відбудеться(а рекламувати ж захід якось треба!), про музику й відео можете взагалі забути. Компанія каже, що ці сервіси у розробці, але ж користувачам вони потрібні вже зараз.

3. Meez.com
Зараз все стає більш популярним мати власний унікальний аватар на форумах, підпис у листах, логотип, іконку, фото та інший особистий непотріб. Зрозуміло, що цей непотріб для деяких несе в собі користь, наприклад, містить інформацію, яку пишуть на візитних картках. Meez.com, принаймні та його бета-версія, що знаходиться за вказаною адресою, пропонує зробити власного 3д-персонажа, який може рухатись так як вам заманеться. Роблячи його фото, ви можете прикріпляти його до себе в блог, переписку та будь-що інше. Але насправді користування цим сайтом досить дратує; особливо коли інші сайти цим користуються. По-перше, адміністрація висилає на пошту усілякий спам. По-друге, компанія пропонує встановити плагін для броузера, і навіть якщо в ньому ніяких злоякісних кодів нема, це все одно уповільнює роботі на комп*ютері. Та й взагалі, 3-д анімація уповільнює будь-який сайт; надто коли вона усюди схожа. Коли я спробував завантажити один з нових профайлів, завантаження джава-контенту змусило мене чекати багатенько часу.

4. Myspace.com
Оце те, що стало для мене справжнім потрясінням! Я сам користуюся цим порталом(дивись мій профайл справа), і зареєструвався виходячи з того, що це найпопулярніша соціальна мережа. І, до речі, джерело, з якого я брав цю статистику, проголосило MySpace.com одним з півсотні найкрутіших сайтів 2006 року. Але з того часу багато чого змінилося, і зараз мова йде не тільки про убогий дизайн. Схоже на те, що в мережі почали з*являтися флудери і усякі спамери та маркетологи, які створюють підробні акаунти, аби потім запрошувати їх стати друзями. Звичайно, із самого початку ринок Майспейс був заповнений підробленими профілями, які б рекламували нову кінострічку чи музичного виконавця(наприклад, там існує сторінка Тіни Кароль, Океану Ельзи, Стереолізи). Однак це нормально і вже стало однією з фішок промоуту. Та коли ти реєструєшся, і тобі починають приходити повідомлення типу "Хочеш стати моїм другом? Купи рінгтон! Заповни анкету!", це сильно дратує.
Я сам з цим дуже часто зустрічаюсь. Причому інколи спам приходить від перевірених друзів, а вони про це навіть не підозрюють. Оскільки соціальні мережі стають розповсюдженим явищем і є одним із символом вебу 2.0, з*являється маса конкурентів(FaceBook, friendster, В контакте, і пару українських), і я не знаю, чи втримається MySpace.com на позиції з таким рейтингом.
На прикріленому скрішоті - одне з таких спам-повідомлень, яке з першого погляду здається звичайним; однак насправді у "тіло" вкладено зображення, клікаючи на яке переходиш на бажаний спамеру сайт.
5. SecondLife.com
Хто ще не знає - це міжнародна онлайн-гра, яка стала дуже популярною за останні роки. Суть її в тому, що вона є повним відображенням реального життя; там також можна познайомитися з дівчиною(хлопцем), провести гарно час, попоїсти в ресторані і мати секс. Фанати мотивують своє захоплення тим, що займатись реальними речами у віртуальному світі не так патетично(читай:безсенсово) як кастувати нові заклинання у world Of Warcraft. Але ж чому цей сервіс увійшов в п*ятірку найгірших сайтів? Справа в тому, що ігра реалізується за допомогою безкоштовної програми. Із сучасними комп*ютерними можливостями графіка там дуже "некрасива"; гра гальмує навіть на виокремленій лінії(і це зрозуміло). Декількома днями раніше я читав статтю, де один хлопець з розробників Фаєрфоксу розповідав про майбутнє інтернету. Він висловив думку, що це буде 3-д світ, схожий на SecondLife. Зацікавлений, я зареєструвався у цій грі, аби подивитися. На скріншоті мій персонаж; це був другий раз коли я завантажив програму. Вона так невимовно повільно працює, що я так і не розібрався, якими кнопками треба керуватись аби він рухався:-). Також розказують, що там в кожному куті стають якісь фріки, які постійно знущаються з інших, викидуючи(чи штовхаючи) їх з доріг, мостів та ін. Я думаю, що якщо ця гра й може бути популярною, то в сучасному її вигляді - тільки не в Україні.

За матеріалами сайтів Time.com та www.webpagesthatsuck.com

Американська матір

Я коли ці жарти вперше почув на англійській в якійсь телепередачі, мене здивувало - чому вони ллють стільки бруду на власних мам. Але гумор був такий іскрометний, що я забив на це і вперше почав з того сміятись(за всю історію американського гумору).
Питання - це є дійсно гарний гумор, чи то я такий ненормальний?
Отже, перший випуск.
01. Твоя матір така товста, що люди стрибають навколо неї роблячи зарядку.
02. Твоя матір така товста, що коли в неї пищить пейджер, всі думають що вона здає назад.
03. Твоя матір така товста, що коли вона приходить у кінотеатр, то сидить поряд з кожним.
04. Твоя матір така товста, що коли вона плавала в океані, Іспанія об*явила її Новим Світом.
05. Твоя матір така товста, що коли їй дають меню в ресторані, вона каже:"Добре."
06. Твоя матір така товста, що коли вона вдягає жовте пальто, люди кричать:"Таксі!"
07. Твоя матір така товста, що коли вона займається банджі-джампінгом, то стрибає разом із мостом.
08. Твоя матір така товста, що коли вона встає на ваги, показують:"Тільки одна людина за раз, будь ласка."
09. Твоя матір така товста, що коли вона встає на ваги, вони показують:"Ми не важимо скотину".
10. Твоя матір така товста, що в неї є власний міжнародний код!
11. Твоя матір така товста, що навіть в Білла Гейтса не вистачить грошей на її ліпосакцію!
12. Твоя матір така товста, що мені доводиться користуватись поїздом та двома автобусами, аби дістати її іншої сторони!
13. Твоя матір така товста, що коли вона приходить на пляж, то більше нікому не вистачає сонця!
14. Твоя матір така товста, що коли вона стрибає з банджі-джампінгу, то потрапляє прямо в пекло!
15. Твоя матір така товста, що на родинних фотографіях вона стоїть з обох кінців!
16. Твоя матір така товста, що коли вона одного разу впала, то утворила Великий Каньон!
17. Твоя матір така товста, що доводиться змазувати ванну жиром, аби дістати її звідти!
18. Твоя матір така товста, що коли вона просто стрибнула в повітря, то зуміла там застряти.
19. Твоя матір така товста, що їй доводиться купувати два авіаквитки.
20. Твоя матір така товста, що коли я спробував її об*їхати, в мене закінчилося паливо.
21. Твоя матір така товста, що не може залізти у власну задню кишеню.
22. Твоя матір така товста, що коли вона лежала на пляжі, ГрінПіс намагався затягти її назад у воду.
23. Твоя матір така товста, що в тебе є тільки супутникові знімки з нею.
24. Твоя матір така товста, що використовує матраси як тампони.
25. Твоя матір така товста, що на неї вдягають мотузку і тягнуть по тунелю, коли хочуть прочистити останній.

Ну і як вам? Досить несерйозно, часом брудно, однак забавно))

Чотири речі, які ми ніколи не кажемо дівчатам

Ну й статтю я прочитав в американському Космополітені!
Отже мова йде про таке.
Незалежно від усіх соцопитань чи розмов, у кожного хлопця завжди є деякі секрети, про які він ніколи не розкаже власній дівчині. Розуміння того дасть змогу дівчатам краще зрозуміти хлопців; а оскільки автор розуміє, що кожного дня має ризик бути вбитим, порізаним на частини власними друзями або просто попасти під машину якогось фріка, то вважає за необхідність відкрити цю нагальну правду прямо зараз.

"Я знаю, що ви зараз подумаєте: "Це не про мого хлопця". Але є беззаперечний факт: навіть найгарніші "душки" мають непристойні захоплення.
"Порно дозволяє мені знайомитися з такими аспектами сексу, які є недоступними в справжньому житті" - каже Адам, сумлінний "гарний хлопець" з Вашингтону.
Ви не вірите? Давайте порахуємо. Порно фільми щороку приносять мультимільярдні прибутки; більш того, їх випускають так багато, що вистачило б на кожного громадянина Америки(300 млн). Але коли Ви, дівчино, останній раз купляли порнофільм? Отже, напевне ваш хлопець колись та дивився порнуху, але ніколи вам про це так просто не скаже.
Добре. Отже, тепер ти знаєш про це, але навіть не уявляєш, яких це сягає масштабів. Хлопці - прості створіння, все що їм потрібно - їжа, хата, та оральний секс. Але він ніколи не попросить про останнє.
"Я боюсь, що сказавши про це, взагалі позбудуся будь-якого сексу з цією дівчиною" - ділиться думкою Ерік із Нью-Йорку. Тож лікуйте його оральним сексом щодня як вітаміном, і він буде вам дуже вдячним за це.
Йдемо далі. Коли ви отримуєте премію, або укладаєте вдалу угоду із партнером, тобто робите будь-що. що підвищує ваші прибутки - ваш хлопець звичайно радіє разом з вами. Але насправді він буде ображений тим, що його жінка заробляє все більше. Розумієте, в чому справа - хлопці думають, що це вони мають годувати сім*ю, але тепер ці стереотипи руйнуються, і до цього досить важко призвичаїтися. І, звичайно, він вам в цьому ніколи не зізнається, боячись бути незрозумілим та відкинутим. Отже, доки ми, хлопці, не звикнемо до цієї вашої емансипації, краще будьте лояльними і не афішуйте ваш ріст прибутків.
І останнє. Ніколи не піднімай тему про те, що ти колись почула. Взагалі-то, все про що говорять хлопці у роздягальні - це спорт. Їм набагато складніше розмовляти про інтимні подробиці, аніж дівчатам. Особливо, коли вони піклуються про вас.
"Просто краще посміхнутися і дати їм уявити, що все пройшло як треба," - розповідає Стів з Бостону.
Насправді, нам набагато важливіші теперішні відносини з дівчиною, аніж відносини з хлопцями. Не дивлячись на те, що мужики вивчені триматись друг за друга, ми ніколи не розповідаємо інтимні подробиці про минулих дівчат, тож навіть не намагайтеся з нас це витягнути."

Маю сказати власну думку - цілком правдива стаття. Так - ми дивимось порно і не афішуємо це; так, мені складно жити з думкою, що я, така амбіційна і здавалось би цілеспрямована людина, а моя дівчина заробляє більше за мене. Однак щодо орального сексу - по-перше, чому саме він а не щось інше? По-друге, це не є нагальною проблемою. Можливо, дехто і соромиться про це говорити, однак оральний секс - це не те, заради чого ми кохаємо. І нарешті, останнє.
Ми можемо розказати про минулих дівчат. Але ми просто розуміємо, що, як би вам цікаво це не було, почувши, ви будете трохи розчаровані, ображені(що, можливо, хтось був краще за вас, або навпаки, нічого особливого не було). Тож ми дійсно про вас піклуємося. Цінуйте нас!)

Цяй Мін-Лянь

Мав нагоду піти на кінофест Азія-Кіно, а саме фільм Цяй Мінь-Ляня з неоднозначною назвою "I Can't Sleep Alone", оскільки перекласти її можна приблизно як "Не можу спати в одинацтві"(тим самим не визначаючи стать людини, що промовляє ці слова).
До кожного фільма маєш йти готовим. Якщо це блокбастер - не чекай вишуканості сюжету; якщо мелодрама - готуй носовички, ну а якщо комедія - вчися нормально сміятися.
Так само й тут; одначе в плані артхаусу ти маєш йти у кіно і розуміти, що чекати від фільму можна що завгодно. Так і виявилося.
Цей абзац присвячено сюжетові фільму, тож якщо ви збираєтеся обов*язково подивитись цей фільм, можете пропустити всі ці слова. Отож дія відбувається десь в Малайзії; звичайний хлопець втрачає свідомість на вулиці від синців та поранень, що йому нанесли місцеві аферисти. Безсвідомим його знаходить Шива, місцевий робітник, який знайшов на свалці сміття матрац. Отож він підбирає його до себе в кімнату і виліковує. Коли головний герой встає на ноги, він знаходить офіціантку, з якою матиме секс, та її начальницю, з якою теж матиме дещо дивний секс. В кінці кінців він приходить до офіціантки з матрацом, однак ще один місцевий кримінал намагається його зарізати. В пориві миттєвого розуміння взаємності щойно виникнувших почуттів картина закінчується замальовкою, де головний герой разом із криміналом та офіціанткою сплять на матраці, що тим часом пливе по воді.
Фільм вражає своєю життевістю; вона настільки, вибачайте за нелітературність, "пре" з екрану, що в деякі моменти навіть не розумієш, що дивишся повноцінне якісне кіно із сюжетом, фабулою, кульмінацією. Такий ефект досягається частковою відсутністю сенсу в деяких сценах; наприклад, коли Шива палить в недобудованому домі під гучний шум електричної дрелі. Часто такі сцени надто довгі, і ти встигаєш десять разів, навіть не будучи кіноекспертом, запитати себе:"А що ж це він хотів цим показати". Особливо це видно в русі по перспективі - ти бачиш дорогу, вона йде далеко, однак з того кінця вони несуть той матрац, і доки не донесуть, сцена не зміниться. Отже, ти сидиш і чекаєш.
Можливо, цим автор хотів показати голу життєвість ситуації. В сучасному кінематографі йде мода на динамічність - шалені оберти зверху над містом, швидкі зміни кадру. Ба навіть банальні ситуації в стилі "- Мусимо їхати в Клермонт!", і через секунду вони вже там.
Тут же автор протяжністю та одноманітністю кожної дії показує розвиток сюжету, і як же інакше - адже в картині майже нема слів.
Якби я раніше не налаштувався на те, що можу побачити будь-що, цей фільм міг би здатися мені нудним, і тоді б я, як і половина залу, пішов би додому. Однак щось мене зупиняло; не дивлячись на ті п*ятихвилинні сцени, де Шива миє безсвідомого юнака прямо на матрасі хвилин зо п*ять, а бо де офіціантку змушують мастурбувати брата господарки, що доречі помер мозком(чи шось типу того). Все одно я дивився - можливо тому, що це було зовсім інше життя; не тому що набагато гірше, а тому що в нас в місці не трапляється смогів через піднемні пожежі, нема таких місць, де б можна було зайнятись коханням голяка чи просто принести свій матрац і поспати на ньому.
Цікаво, що Цяй Мінь-Лянь, не дивлячись на всю унікальну неповторність стилю, застосовував такий художній прийом, як використання саундтреків. Дуже національних, однак і часом не зовсім доречних. Завдяки субтитрам я пізнав їх смисл; в одній з них бабуся співала про молоду дівчину, що сиділа і дивилася у поле, а потім до неї прилетіла маленька пташка і вкусила її за тендітний носик.
Підсумовуючи, маю сказати, що загалом я задоволений фільмом - це дійсно таке артхаусне кіно, після якого щось залишається, навіть якщо ти так нічого конкретного й не пізнав. Не дивлячись на усю відірваність від київського життя, отаке кохання, нехай і трохи фейкове, трохи недороблене, але без слів воно має дуже велику цінність, принаймні, на мій погляд. Адже справжні почуття, як відомо, доводяться не словами, а справами.

Шукаємо відео в Інтернеті

Ця тема дуже перегукується з попередньою - тому я не буду тут згадувати такі ж варіанти пошуку, як р2р-протоколи(що, до речі, є поганим варіантом), ed2k-посилання(невелика швидкість), та торренти(класний варіант для зарубіжних та рідких шоу, серіалів та фільмів).
Насправді, тут варто лише привести декілька посилань на відомі сервери, де можна знайти найбільш популярні чи відомі фільми.
1) infostore.org
2) http://mpeg.net.ua:8000
3) video.nash.net.ua
4) video.fasty.net
5) ftp://ftp.uar.net

Що стосується дійсно рідких фільмів, є дуже цікавий і досить старий портал(чи то пак форум) СінемаБокс, який працює через ed2k-протокол.
В принципі, цих посилань + торрентспай мені завжди вистачало. На даний момент існує тільки один фільм, який я не можу ніде знайти: Гібралтар(в російському прокаті: "Сети Шпионажа")

Як шукати музику в Інтернеті

Хочу почати свій блог із вступних статей, які б узагальнювали саме підхід до пошуку ресурсів в мережі. Це є досить актуальним сьогодні, коли навіть альбом Земфіри, офіційно представлений в мережах "Євросєті" тільки з першого жовтня, з*явився в мп-3 форматі на інфосторі ще 29 вересня.
Рочки зо півтора тому назад я мав схожу статтю на форумі своєї локальної мережі(до якої я й сам часто звертався), але він накрився, і саме тому мені варто впорядкувати знов усі свої знання.
Український сегмент.
1) Запит на інфосторі. Вибираємо "Аудіо" зі списку, також можна ставити галочку навпроти "Тільки медіа файли" і ще "Тільки великі файли" - якщо шукаєте цілий альбом(електромюзік, відомий на інфосторі юзер, любить викладати музику в архівах). Не дивлячись на те, що я знаю багатьох людей, хто звідки качає, в мене серед знайомих нема жодного, хто б утримував там власний акаунт. Але маємо їм дякувати)
2) Торент-мережі. Я до цього пункту відношусь досить скептично, адже аби мати нормальну швидкість і взагалі доступ до таких торент-мереж як torrents.net.ua, або трекер на нольдеї, треба бути частиною їх ком*юніті - щось викладати в мережу або як мінімум роздавати. А це ж також трафік. До речі, наскільки мені відомо, на нольдеї взагалі припинено свавільну реєстрацію - тільки за запрошенням.
3) Українські ресурсні сайти. Найвідоміші - Українська Шара, та Куточок. Такі собі дійсно патріоти зібралися - кожен новий фільм якщо не українською то обов*язково з українськими субтитрами. Шара пропонує купити золотий акаунт - аби мати високу швидкість на два тижні треба сплатити щось порядку 10 доларів чи щось типу того. Адмін каже, що це потрібно тільки для покращення апаратного забезпечення. Є декілька варіантів оплати, але на мою думку легше йому просто вислати імейлом код поповнення рахунку вебмані - але то вже самі розбирайтесь. Також до цієї категорії можна додати Прогс - однак часто там викладають лінки на бесплатні ресурси, тож мусиш тільки зареєструвати аби завантажувати.
4) Фтп-ресурси. Ну, насправді деякі з них тримають базу на http. Але до справи; ось основні: Доза, Лібідо, та ftp://ftp.uar.net. І якщо на Дозі та Лібідо є пошуковик, то юарнетовський ресурс доведеться або самому індексувати(будь-яким фтп-монітором), або самому шукати. На ньому знаходиться переважно українська музика(причому починаючи з найстарішої), тож можу дати певність що в даному напрямі ви скоріш за все знайдете, що шукали. Мабуть, до цієї групи варто занести ще АлкарНет, але доступ до їх ресурсу можливий тільки для користувачів декількох вже не досить популярних провайдерів.

Зарубіжний сегмент.
1) Відомий російський пошуковик, на який я часто потрапляю - Зайців Нема.
Справжні інтернетомани згадують як ще років 15 назад існував пошуковик альтавіста. Він і зараз існує, хоча я не можу сказати, що його індексація не потребує поліпшення. Однак на вкладці Music, задавши пошук по мр3 тривалістю більше однєї хвилини, можна дійсно натрапити на раритетні або self-made записи. Колись я таким чином натрапив на Regina Spector.
2) Знову ті ж самі торент-трекери. Але тут вже інша ситуація - по всьому світі прийнято стандарт "золотого трекеру" - коли рейтинг твоїх завантажень не грає великої ролі. Звичайно, москалі в більшості своїй ще до цього не дійшли(інтерфільм, мультреактор та багато інших). Однак в інших країнах це актуально. Я використувою пошуковик torrentspy.com, однак є багато аналогів(наприклад mininova.org), і в кінці кінців можна використовувати в Гугл, додавши до виразу що вас цікавить слово "torrent". Швидкість варіюється від 10 кб\с до 500 кб\с(на Волі), в залежності від доступності ресурсу.
Маю зауважити що саме на торентах лежить все саме цікаве - дискографії, концерти, виступи, телепередачі та ін.
3) Мережа Р2Р. Доступ до неї можна отримати лише за допомогою спеціальної програми. Програмним представником цієї мережі є Казаа, однак я раджу використовувати інші програми - такі як Морфеус або LimeWire(що дуже гарно перекладений українською). В минулому було багато шуму щодо законності цієї мережі як основного виду розповсюдження піратських копій, але вона все ще дихає.
4)Мережа ED2K. Не знаю, наскільки це актуально, однак днями раніше було повідомлено про те, що одна з музичних компаній виграла суд з цією мережею, тож основні сервери закінчили своє існування. Так чи інакше - для роботи з цією мережею нам теж знадобиться програма - безкоштовний eMule(або коштовний eDonkey2000), і назва серверу до якого будемо підключатись. Найчастіше такі мережі є внутрішніми, тож шукайте дані на форумах власного провайдера. Також є сайт, які розповсюджують по інтернету інформацію в такий спосіб - наприклад, sharereactor(тільки відеоресурси).

Взагалі-то, можна використовувати і просто Гугл. Можна не качати мелодії, а слухати їх наприклад через МайСпейс(а їх там дуже мало). Однак якщо ви шукаєте дійсно раритетні мелодії або надто свіжі альбоми - то без р2р-протоколу або таких сайтів як Українська Шара вам не обійтися.

Я буду вдячний, якщо мені на мило будуть скидувати інші лінки. Наприклад, я декілька разів зустрічався із магнет-лінками, але досі в мене не було потреби розібратися.

Надалі, якщо буду згадувати якісь групи, то намагатимусь давати і лінки на них. Але маєте розуміти - лише для ознайомлення ;-)

Із самого початку

Це буде мій перший запис. Досить неінформативний, але гадаю, що через роки буду перечитувати його знов і знов, вважаючи:”яким же я тоді був наївним хлопцем…”

Насправді, мене просто надто багато речей цікавить - сучасне кіно, класика кінематографу, сучукрліт у всеосяжному його розумінні, музика(хоча я й не досить добре розумію усі сучасні напрями, багато з яких так і не прижилися в моєму серці), культурні івенти в місті. Останнє є болюча тема, адже навчання, робота, книжки, кіно - все це займає надто багато часу аби ще й встигати піти десь відпочити. Але в принципі таке життя мені подобається.

Окрім власних записів я би хотів знайти через цей блог людей, які були б зацікавлені у схожих напрямках. Мені цікаво розвиватися і пізнавати нове, але на жаль - не кожному це до душі.