Секс і Місто

У мене в кварталі є прокат двд-дисків, і я знайомий з дівчиною, що там сидить. Досить цікавого типажу, вона кожного разу там сиділа, і від нудьги була непроти з кимось поговорити. Сама полюбляла усілякі фентезі та страхітливі трилери, кажучи при тому:
- А нашо ті життєві драми? Такого й в житті можна побачити, а "Лабіринт Фавна" та "Браття Грімм" - такого нема.
І от одного разу ми балакали про власні уподобання, я згадав "Секс і Місто", а вона махнула рукою, промовивши при тому:"Та, мильна американська фігня".
А для мене це було не більше не менше - культом. По 1+1 цей серіал завжди показували надто пізно(я ж тоді ще малий був), і дивитися було складно. А коли я став нарешті збирати сезони, то нема було нічого кращого, аніж прокинутися годинок в дев*ять ранку в вихідний день, і під млинці чи сирники подивитись серію(або дві!) "Сексу...". Цієї звички я дотримувався півроку.
І вона скінчилася - я подивився останню, восьму серію сьомого сезону(хоча деякі й вважають, що насправді сьомий сезон це ще вісім серій шостого). Відчуття, що мене сповнювали - це й ностальгія, й туга; мабуть, вони знайомі усім тим, хто полюбляє читати ті багатосерійні фентезі.
Знаю, дехто засудить мене за те, що я дивлюся жіноче мило. Однак спитайте будь-яку жінку - я впевнений, вони скажуть, що в години депресій чоловік допоможе краще за будь-яку подругу. І хіба ж ви не чули їх відому фабулу, що найкращі друзі - чоловіки-геї? Просто дійсно цікаво було подивитися мені, чоловікові, на знайомі ситуації з жіночого погляду. А особливо, коли героїня тобі імпонує.

Я себе багато разів питав - чому ж серіал став таким популярним? Зрозуміло, як тримаються ті кримінальні серіали по типу CSI - бо та технологічна новітність кожного разу класно захоплює. Однак написати дійсно достойну (жіночу?) драму на сотню серій - не так-то вже й просто.
І я зрозумів, що серіал був життєвим. Ти жив паралельно з життям героїнь, кожна з яких шукала і знаходила своє щастя. Тим паче, що по всім законам жанру(яких з такою завзятістю відштовхує літературний постмодернізм) ті 4 героїні - різних типажів(хоча не знаю, чи всеохоплюючих). І тоді можна зробити дешо зарозумілий, навіть трохи пафосний висновок про те, що "Секс і Місто" - така собі настільна книга(образно, бо мова йде саме про серіал, а не про творіння Кендес Бушнел) про життя початку двадцять першого століття.
Скільки себе пам*ятаю, я встиг одного разу й капнути сльозку(але нікому не кажіть, я дійсно інколи вночі собі таке дозволяю), й пореготати на усю квартиру. Але інтрига була завжди.
Я не хочу, аби ви вважали, що я розхвалюю серіал, я просто ділюся тим ностальгічним настроєм, що маю зараз в душі. Можливо, мені просто не вистачає таких трьох друзів, з якими можна було побалакати про "піськи" кожним недільним ранком. Можливо, я занадто люблю Нью-Йорк, аби тепер розлучатися з таким поглядом на його життя. А можливо, я просто заздрю такому життю - коли можна жити, пишучи про секс, при тому знімати квартиру і купувати чобітки Пако Рабанне за 458 долларів, йти з ними на відкриття нового розважального закладу...
А тепер обіцяють прем*єру нового фільму - на 30 травня 2008 року. Куплю білет найпершим, аби подовжити цей культ, хоча б на півтори години.

П.Н.: зате тепер хоч маю усі серії. Звертайтеся, з радістю зроблю копії. Більше того, 5ий і 6ий сезони - є українською! Заре пробиваю власні джерела на наявність україномовних перших сезонів.